УЗУРПАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Узурпація (лат.uzurpatio - привласнення) – протизаконний захват чи привласнення собі чужих прав на що-небудь („Словник іноземних мов” ДВИНС, під. ред. проф. Льохіна та Петрова, Москва 1949 рік).

20 червня 1978 року була прийнята Конституція УРСР, яка діяла до 28 червня 1996 року, тоб-то до моменту прийняття нової Конституції України.
З 1918 року і до 1991 року Україна була парламентською республікою.
З 1991 по 2004 рік Україна була Президентсько-парламентською республікою, а з грудня 2004 року є парламентсько-перезидентською республікою.

Яка ж була структура влади в Конституції УРСР?
Влада належала народу при керівній і направляючій ролі КПРС.
Існували три види здійснення народовладдя: вибори, всенародне обговорення і всенародне голосування (референдум).
Виборність була усіх гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової.
До законодавчої влади обирались народні депутати (Верховна Рада УРСР, Обласні ради, районні ради, сільські та селищні ради) терміном на п’ять років. Представництво було обов’язковим: – робітники, селяни, службовці; - по статі та по віку; - члени КПРС та безпартійні порівну.
Основою формування влади існувало положення, що не можна одні особі обиратись до влади більше як два рази підряд.
Україна до 24.08.1990 року (Акт проголошення незалежності) була парламентською республікою, де вся влада і майно належали народу.
Вищим органом влади (законодавча влада) була Верховна Рада УРСР та місцеві ради, куди обирались народні депутати терміном на п’ять років і вони працювали не на постійній основі (їм не платилась заробітна плата та інше утримання, як тепер).
Народних депутатів було 450, вони обирались безпосередньо і працювали на сесійній (не постійній) основі. Їм оплачувались тільки витрати на сесіях (проїзд, проживання, харчування та інше необхідне).
Вищим виконавчим органом влади (виконавча влада) був Кабінет Міністрів УРСР, якому підпорядковувались виконавчі комітети відповідних місцевих рад. Він мав право законодавчої ініціативи, формував і виконував бюджет, управляв власністю та грошима.
Призначення міністрів та інших посадовців на посади відбувалось Верховною Радою або відповідними виконкомами за рекомендацією КПРС.
Судовий орган влади складався із загальних судів (Верховний суд, обласний суд, районний суд) та арбітражних судів (судова влада).
Судді районів обирались народом раз на десять років, а народні засідателі раз на п’ять років із числа громадян.
Суддів до вищих судів обирали народні депутати відповідних рад.
Національний банк і гроші були підпорядкований уряду.
Власність належала всім громадянам порівну.
В Україні практично була влада однієї партії КПРС.
До 1991 року існувала узурпація влади в Україні з боку КПРС.
Акт проголошення незалежності України — документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України та створення самостійної держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Верховна Рада України ПОСТАНОВИЛА: 1. Підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. 2. Утворити Міністерство оборони України.3. Урядові України приступити до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету міністрів і Національного банку України.
Акт проголошення незалежності України. „Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення”.
Всеукраїнський референдум про проголошення незалежності України відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" Текст Акту проголошення незалежності України, що був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі прийняли участь 31 891 742 (або 84,18%) виборців, з яких 28 804 071 (або 90,32%) проголосували "За". Одночасно з референдумом відбулись вибори Президента України, у яких на посаду Президента був обраний Леонід Кравчук.
На всеукраїнський референдум питання змін до Конституції УРСР 1978 року не вносилось і народ згоди на це не давав. Відбувся перший етап узурпації влади в Україні.
Україна стала незалежною країною і стала формуватись як така у світі.
Почалось формування нового етапу розвитку на багатопартійній основі. Створилось більше 3 десятків партій, а саме на чолі з народними депутатами та директорським корпусом, які і були при владі.
Верховна Рада України стала постійно діючим законодавчим органом влади в Україні, але в Конституцію УРСР зміни не внеслись з цього приводу.
Верховна Рада України узурпувала собі всю повноту законодавчої влади, відсторонивши КПРС та народ.
ВРУ внесла зміни до Конституції УРСР 1978 року і створила інститут Президента України без згоди народу. Таким чином була змінена структура влади з парламентської на президентсько-парламентську. Президент став головою виконавчої влади в Україні з правом прийняття законів (Указів, розпоряджень, тощо).
Була узурпована законодавча влада без згоди народу.

Другим етапом узурпації влади в Україні була узурпація виконавчої влади.
Через створення інституту Президента України, як голови виконавчої влади в Україні, були ліквідовані виконавчі комітети місцевих рад, а створені Державні адміністрації, які підпорядковувались виключно Президенту України.Указом Президента України від 24 липня 1995 року N 640/95 „Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації” такі створені відповідно до пункту 5 статті 24 та статей 46, 51 і 53 частини I Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України".Знову порушення прав народу та його згоди, а також Конституції УРСР. Президент України, як інститут, що створений поза волею народу, отримав право видавати Укази та розпорядження, що мали силу закону в Україні.Через дане право не тільки ліквідовані народні виконавчі органи влади, а і система сільськогосподарських підприємств, відібрана земля у народу через прийняття Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 року за N 666/94. Судова гілка влади також узурпована на сонові внесених змін до Конституції УРСР 1978 року згідно з Законами N 8303-11 від 24.10.89, N 404-12 від 24.10.90, N 2462-12 від 17.06.92, N 4013-12 від 24.02.94, N 171/94-ВР від 21.09.94 ).
Стаття 150 Конституції УРСР 1978 року встановлювала, що всі суди України утворюються на засадах виборності суддів і народних засідателів.
У народу узурпована судова влада: - судді не обираються народом, а призначаються владою та їх партіями, інститут народних засідателів взагалі антинародно ліквідований.

Надалі відбулась узурпація грошей, народного майна, а взагалі всієї влади.
Після 1991 року поміняли гроші – радянські рублі (які мали золотовалютне забезпечення) на купони (папірці які нічим не забезпечені), чим обікрали населення в Ощадбанку (вклади та облігації займу) та Страхові внески на сотні мільярдів. Так Постановою НБУ від 28 грудня 1991 р. за N 378 „Про заходи у зв'язку з введенням в обіг купонів багаторазового використання” на основі постанов Кабінету Міністрів України і Національного банку України У зв'язку з лібералізацією цін в Росії та з метою захисту споживчого ринку, недостатнім обсягом готівки для виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, інших виплат і на виконання Постанови Президії Верховної Ради України від 27 грудня 1991 р.N 2024-XII ( 2024-12 ) "Про соціальний захист населення і внутрішнього ринку України з 10 січня 1992 р. купони багаторазового використання для розрахунків населення за продовольчі й промислові товари. Інфляція наступна по цифрам:
Рік
Сiч.
Лют.
Бер.
Квi.
Тра
Чер.
Лип.
Сер.
Вер.
Жов.
Лис.
Гру.
За рiк
I *
II **
2009
102.9
101.5
101.4
100.9
100.5










2008
102.9
102.7
103.8
103.1
101.3
100.8
99.5
99.9
101.1
101.7
101.5
102.1
122.3
101.7
125.2
2007
100.5
100.6
100.2
100
100.6
102.2
101.4
100.6
102.2
102.9
102.2
102.1
116.6
101.3
112.8
2006
101.2
101.8
99.7
99.6
100.5
100.1
100.9
100
102
102.6
101.8
100.9
111.6
100.9
109.1
2005
101.7
101
101.6
100.7
100.6
100.6
100.3
100
100.4
100.9
101.2
100.9
110.3
100.8
113.5
2004
101.4
100.4
100.4
100.7
100.7
100.7
100
99.9
101.3
102.2
101.6
102.4
112.3
101
109
2003
101.5
101.1
101.1
100.7
100
100.1
99.9
98.3
100.6
101.3
101.9
101.5
108.2
100.7
105.2
2002
101
98.6
99.3
101.4
99.7
98.2
98.5
99.8
100.2
100.7
100.7
101.4
99.4
99.9
100.8
2001
101.5
100.6
100.6
101.5
100.4
100.6
98.3
99.8
100.4
100.2
100.5
101.6
106.1
100.5
112
2000
104.6
103.3
102
101.7
102.1
103.7
99.9
100
102.6
101.4
100.4
101.6
125.8
101.9
128.2
1999
101.5
101
101
102.3
102.4
100.1
99
101
101.4
101.1
102.9
104.1
119.2
101.5
122.7
1998
101.3
100.2
100.2
101.3
100
100
99.1
100.2
103.8
106.2
103
103.3
120
101.6
110.6
1997
102.2
101.2
100.1
100.8
100.8
100.1
100.1
100
101.2
100.9
100.9
101.4
110.1
100.8
115.9
1996
109.4
107.4
103
102.4
100.7
100.1
100.1
105.7
102
101.5
101.2
100.9
139.7
102.8
180.3
1995
121.2
118.1
111.4
105.8
104.6
104.8
105.2
104.6
114.2
109.1
106.2
104.6
281.7
109
477
1994
119.2
112.6
105.7
106
105.2
103.9
102.1
102.6
107.3
122.6
172.3
128.4
501
114.4
991.2
1993
173.2
128.8
122.1
123.6
127.6
171.7
137.6
121.7
180.3
166.1
145.3
190.8
10256
147.1
4835
1992
385.2
115.3
112.1
107.6
114.4
126.5
122.1
108.3
110.6
112.4
122
135.1
2100
128.9
1627
1991







104
104.5
105.9
116.5
124.6
390
121
Як ми бачимо з 1991 по 1996 рік інфляція склала більше 1 000%, а куди ділись народні гроші? Відбулась узурпація народної власності через інститут приватизації.В Конституції УРСР 1978 року питання власності взагалі не розглядались і зміни по даним питанням в Конституцію не вносились взагалі.Законодавча, виконавча та судова гілки влади в Україні, об’єднавшись в інтересах спільної наживи, з 1993 по 1997 роки провели ваучерну приватизацію в Україні через яку на 95% обікрали весь народ. Було відкрито 51 мільйон іменних приватизаційних рахунків, а далі випущено таку ж кількість іменних приватизаційних сертифікатів, відповідно до яких Держава Україна гарантувала своїм громадянам їх право отримати частину державної та комунальної власності. Вартість приватизаційного сертифіката за цінами на 01.11.1993 року складав 54 000 доларів США, або радянських рублів (золотовалютних).Всі приватизаційні рахунки і сертифікати і були іменними, але органи влади в Україні не виконали своїх гарантій і 95% народу взагалі були залишені без власності.Після 1997 року держава продовжує продавати власність, але гроші народу не віддає, а направляю до бюджету, чим також порушую Конституцію України 1996 року та закони України, бо коли продається власність, то її власники мають отримати за це реальні гроші.Інтелектуальну власність держава взагалі передала в користування при приватизації безоплатно. Ще дуже велика частка державного майна не реалізована (земля, вода, ліси, надра, наука, культура, спорт, медицина, профспілкове та кооперативне майно, державні банки та інші державні установи, підприємства та багато іншого) і хтось продовжує цим незаконно користуватись, отримуючи великі гроші. Це також узурпація наших громадських прав з боку влади. Узурпація бюджетної системи.Конституцією України 1996 року була введена в дію стаття 95 відповідно до якою бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Законодавча, виконавча та судова гілки влади узурпували у народу та територіальних громад дане конституційне право і продовжують використовувати бюджетні кошти на свої цілі, в тому числі і партійні.Якби дана система працювала, то вкрасти народу було б вже не можливо.Ми всі громадяни маємо бути учасниками бюджетної системи з 1996 року, але у нас наше право узурпували і ми нічого не отримуємо. Ми не є учасниками бюджетної системи, а це пряма норма Конституції України 1996 року.В даний час узурпована бюджетна система не тільки у громадян, а і територіальних громад - у місцевих бюджетів центральною владою. Постійна сварки між узурпаторами показують, що настав час втрутитись народу.
Автори нікого не звинувачують, не переслідують, а тільки інформують.
Ми вважаємо, що виправляти помилки ніколи не пізно, а саме перед народом.
Влада вже сьогодні має визначитись на чиєму вона боці і чи бути їй далі з народом.

Олександр Пастушенко т.моб. 8 050 410-95-71

ВІДКРИТИЙ БАГАТОСТОРОННІЙ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ДОГОВІР

ВІДКРИТИЙ БАГАТОСТОРОННІЙ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ДОГОВІР
“Україна – Рай-країна”

м. Київ 10 червня 2009 року

Ми, громадяни України Мусатова Ліана Аркадіївна, Пастушенко Олександр Дмитрович, Галенко Олег Анатолійович при спільній назві “Учасники”:
- усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, власною совістю, сім’єю, родиною, громадою, територіальною громадою, суспільством, державою, попередніми та майбутніми поколіннями;
- враховуючи надзвичайну політично-економічно-соціальну ситуацію в Україні;
- поділяючи прагнення власного народу до поліпшення якості його життя;
- визнаючи виняткову роль народу у формуванні державної та місцевої політики;
- беручи до уваги Загальну декларацію прав людини, ратифіковані Верховною Радою України «Цілі Розвитку Тисячоліття» до 2015 року в рамках проголошеного на Конференції Організації Об’єднаних Націй з населених пунктів «Порядок денний на XXI століття», а також Постанову Верховної Ради України від 24 грудня 1999 року №1359-XIV «Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів», Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 634 «Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки», відповідно до 113 індикаторів ООН індексу людського розвитку у рамках визначених для України 6 цілей, 13 завдань по 24 індикаторам ООН;
- підтверджуючи необхідність в об’єднанні зусиль громадян України для забезпечення захисту своїх прав і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших потреб з метою координації спільних дій щодо формування в Україні громадянського суспільства на соборно-солідарно-соціальних засадах,
дійшли до згоди та уклали цей відкритий багатосторонній суспільно-політичний договір «Україна – Рай-країна» (надалі Договір) про нижче зазначене:

I. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. Учасники цього Договору усвідомлюють, що доки народ України не долучиться до реалізації місії, яку Бог визначив для України, духовне відродження та Божа благодать не зійде на територію України.
1.2. Отримавши від Бога одкровення про місію України, Учасники цього Договору домовились об’єднати власні зусилля для сприяння реалізації Божої місії для України - Україна повинна стати для усього людства на планеті Земля «Домом Миру». Для цього Україна повинна отримати в міжнародній спільноті статус «Країни Миротворця».
1.3. Учасники цього Договору поділяють думку, що Україна добровільно відмовившись від третього у світі ядерного потенціалу в 1994 році отримала право на статус «Країни Миротворця». Саме тому Учасники цього Договору будуть робити все від них залежне, що Україна отримала в міжнародній спільноті статус «Країни Миротворця».
1.4. Учасники цього Договору визнаю визначену Богом місію людини, яку Бог створив по образу та подобі Своєму та прагнуть до формування на території України раю: Ук - Боже царство; Раї - середовище Божої благодаті де відбувається гармонійний розвиток людини з природою у співтворчості з іншими людьми; На - дія що призводить до людського вибору.
1.5. Учасники цього Договору визнаю факт, що духовне відродження багатонаціональної України почнеться з дня початку будівництва усім суспільством Храму Тисячоліття Хрещення Київської Русі в місті Києві на одному із семи пагорбів у ботанічному саду імені М.Гришка.
1.6. Учасники цього Договору визнають, щоб сформувати на території України рай-середовище гармонійного розвитку людини та природи, необхідно внести зміни до діючої системи управління державою та місцевого самоврядування. Для цього Учасники цього Договору домовились у рамках реалізації Програми «Україна – Рай-країна» реалізувати концепції наступних програм: Україна – Дім Миру; Суспільний гарант та громадянський повірений; Соборно-солідарно-соціальна бюджетна система; Соборно-солідарно-соціальних податків; Солідарно-соціальна державна програма праці; Національна інноваційна система України; Всесвітня біржа; Створення сприятливих умов для кожного громадянина України умов продовження його життя до 121 років; Сімейний лікар; Продовольча безпека; Створення дієвого механізму отримання кожним громадянином України якісної медичної допомоги впродовж життя; Забезпечення гідного поховання кожного громадянина України, які пішли з життя; Забезпечення кожному громадянину України доступності до якісної освіти впродовж життя; Створення дієвого механізму отримання житла кожним громадянином України; Забезпечення гендерної рівності у суспільстві.
1.7. Для забезпечення умов цього Договору, Учасники цього Договору домовились шляхом підписання цього Договору створити Відкрите договірне суспільно-політичного об’єднання «Україна – Рай-країна» (надалі Об’єднання) з метою координації спільних дій Учасників цього Договору направлених на формування в Україні раю-середовища гармонійного розвитку людини та природи, шляхом:
- відродження Божої милості до України шляхом повернення громадян України до Бога;
- будівництва усім суспільством Храму Тисячоліття Хрещення Київської Русі в місті Києві на одному із семи пагорбів у ботанічному саду імені М.Гришка.
- забезпечення додержання конституційних прав і свобод людини та громадян України на території України;
- формування в Україні громадянського суспільства як головного чинника створення умов для забезпечення гармонійного (сталого) розвитку людини та природи – планети Земля у співтворчості з членами сім’ї, родини, громади, територіальної громади, суспільства.
1.8. Учасники цього Договору домовились, що не будуть реєструвати Об’єднання як юридичну особу.
1.9. Учасники цього Договору домовились, що штаб Об’єднання буде знаходитись за адресою: Україна, м. Київ, вул. Канівська, 33.
1.10. Учасники Об’єднання здійснюють свою діяльність на принципах добровільності, рівноправності, соборності, солідарності, соціальної відповідальності, самоврядування, законності та гласності.
1.11. Учасники цього Договору керуються Конституцією України та чинним законодавством України, діють відповідно до цього Договору та додатків до нього.
1.12. Учасники цього Договору домовились визначати якість життя громадян України відповідно до 113 індикаторів ООН індексу людського розвитку.
1.13. Цей Договір є відкритим для будь-якої людини, яка поділяє його мету та завдання, а також приймає активну участь в реалізації умов цього Договору.
1.14. Приєднання Учасника до цього Договору не обмежує його прав і свобод.
1.15. Цей Договір визначає порядок створення, діяльності та ліквідації Об’єднання.

II. ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ДОГОВОРУ
2.1. Завданням Договору є:
- об’єднати людей, які поділяють умови цього Договору для здійснення спільної координації дій направлених на виконання Україною Божої місії;
- шляхом об’єднання людей розпочати формування на території України раю-середовища гармонійного розвитку людини та природи;
- донести до людей отримане Пастушенком О.Д. Боже одкровення про будівництва усім суспільством Храму Тисячоліття Хрещення Київської Русі в місті Києві на одному із семи пагорбів у ботанічному саду імені М.Гришка як перший крок до об’єднання нації та початку її духовного відродження;
- застосувати при розробці та реалізації програм методику ООН-Хабітат по стратегічному плануванню;
- при здійсненні координації Учасників цього Договору та проведення моніторингу якості впровадження програм застосувати новітні інформаційні технології;
- створення Об’єднання для забезпечення координації спільних дій Учасників Договору;
- забезпечення проведення спільних заходів;
- сприяння створенню відповідних інституцій на демократичних засадах.
2.3. Для забезпечення координації спільної діяльності Учасники цього Договору визначили такі напрямки:
- муніципальний рух (рух територіальних громад);
- підприємницький рух;
- профспілковий рух;
- жіночий рух;
- рух пенсіонерів та соціально незахищених верств населення;
- рух інтелігенції (науковців, вчителів, лікарів, діячів культури, митців);
- рух військовослужбовців;
- молодіжний рух;
- спортивний рух;
- рух нацменшин;
- релігійний рух;
- громадський рух.
2.4. Кожний Учасники в рамках цього Договору самостійно визначає свою участь у зазначених вище напрямках діяльності Об’єднання.
2.5. Для забезпечення здійснення моніторингу якості виконання умов цього Договору, Учасники цього Договору обрали основні 18 індикаторів ООН індексу людського розвитку:
- індикатор № 1 «Подолання бідності»;
- індикатор № 2 «Економічний розвиток»;
- індикатор № 3 «Соціальне забезпечення»;
- індикатор № 4 «Регулювання природокористування (Екологічний менеджмент)»;
- індикатор № 5 «Інфраструктура, зв'язок, транспорт»;
- індикатор № 6 «Житлове будівництво (Забезпечення житлом)»;
- індикатор № 7 «Управління землекористуванням»;
- індикатор № 8 «Міське управління»;
- індикатор № 9 «Роль громадськості та розвиток культури»;
- індикатор № 10 «Рівність жінок та чоловіків у суспільстві»;
- індикатор № 11 «Управління у надзвичайних ситуаціях»;
- індикатор № 12 «Виробництво та системи споживання»;
- індикатор № 13 «Міське та регіональне планування»;
- індикатор № 14 «Технологія, інструменти та методи»;
- індикатор № 15 «Діти та молодь»;
- індикатор № 16 «Архітектура та містобудівне проектування»;
- індикатор № 17 «Люди похилого віку»;
- індикатор № 18 «Використання інформації у прийнятті рішень».
2.6. Кожний Учасники в рамках цього Договору самостійно визначає свою участь у зазначених вище напрямках відповідно до основних 18 індикаторів ООН індексу людського розвитку.

III. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ УЧАСНИКІВ ДОГОВОРУ
3.1. Учасниками цього Договору можуть бути лише фізичні особи, які поділяють Божу місію для України – «Україна – Дім Миру», визнають своєю головною метою формування в Україні громадянського суспільства в форматі «Україна – Рай-країна», прагнуть до забезпечення власного гармонійного (сталого) розвитку та інших людей, населених пунктів та держави в цілому, а також активно беруть участь у реалізації умов цього Договору.
3.2. Учасники в рамках цього Договору домовились та визначили, що незалежно від часу приєднання до цього Договору будь-якого іншого Учасника, він є рівним серед інших і має рівні права та обов’язки.
3.3. Учасники цього Договору діють винятково на демократичних засад та принципах верховенства права.
3.4. Учасники цього Договору мають право:
- брати участь в управлінні справами Об’єднання в порядку, встановленому цим Договором та відповідними положеннями Об’єднання;
- отримувати першочерговий доступ до інформаційних ресурсів Об’єднання;
- вносити пропозиції щодо змін та доповнень до цього Договору;
- ознайомлюватись та брати активну участь в обговоренні та розробці програм і проектів Об’єднання в рамках реалізації Програми «Україна – Рай-країна»;
- на конкурсній основі виставляти кандидатури Учасників цього Договору для здійснення координації проектів або програм, які проводить Об’єднання;
- вносити власні пропозиції та проекти (програми) на розгляд Координаційної ради;
- укладати дво- і багатосторонні угоди з іншими Учасниками Об’єднання про створення та реалізацію окремих проектів і програм;
- на власний розсуд брати участь у фінансуванні будь-яких проектів та програм Об’єднання;
- звертатись до Координаційної ради щодо направлення колективної заяви, звернення, скарги тощо від імені Об’єднання до будь-яких органів влади, органів місцевого самоврядування, громадських та інших організацій у рамках реалізації цього Договору;
- у будь-який час вийти зі складу Учасників цього Договору шляхом подання письмової заяви з попередженням Координаційної ради за два тижні до дня виходу.
3.5. Учасники цього Договору беруть на себе зобов’язання:
- сумлінно виконувати умови цього Договору;
- виконувати рішення керівних органів Об’єднання;
- своїми діями не задавати моральної та матеріальної шкоди Об’єднанню та Учасникам цього Договору;
- щомісяця вносити на спеціальний рахунок цільовий внесок у розмірі, встановленому на Конференції Об’єднання для забезпечення діяльності органів Об’єднання та організації спільних заходів, а також, за можливості, добровільні внески, відповідно до чинного законодавства України;
- без погодження з Координаційною радою не діяти від імені Об’єднання;
- вирішувати усі спірні питання між Учасниками Об’єднання в рамках цього Договору на засіданнях відповідних органів Об’єднання.

IV. ОСОБЛИВІ УМОВИ ДОГОВРУ
4.1. Питання, які не врегульовані умовами цього Договору між Учасниками, регулюються діючим законодавством України та додатковими угодами.
4.2. Учасники цього Договору домовились, що вищим органом Об’єднання є Конференція Учасники цього Договору, яка проводиться у міру необхідності, але не рідше одного разу на рік чи на вимогу 1/3 складу Учасників Об’єднання.
4.3. Для участі у Конференції Учасники Об’єднання обирають делегатів від напрямків Об’єднання.
4.4. Кількість делегатів для участі у Конференції від напрямків Об’єднання встановлює Координаційна рада.
4.5. Для забезпечення координації спільних дій між Учасниками цього Договору (Об’єднання) та залучення до співпраці інших організацій в Об’єднанні утворюються такі органи:
- Опікунська рада;
- Координаційна рада;
- Штаб Об’єднання;
- Ревізійна комісія Об’єднання;
- Муніципальна рада (територіальних громад населених пунктів);
- Рада керівників профспілкових організацій;
- Рада підприємців;
- Рада жінок;
- Рада пенсіонерів та інші групи незахищених верств населення;
- Рада представників інтелігенції (науковців, вчителів, лікарів та інших);
- Рада військовослужбовців;
- Рада молодіжних лідерів;
- Рада спортсменів;
- Рада національних меншини;
- Рада релігійних організацій;
- Рада громадських організацій.
4.6. Органи Об’єднання діють згідно з положеннями про відповідний орган, що затверджуються на Конференції Об’єднання.
4.7. У період між Конференціями координацію та управління Об’єднанням здійснює Координаційна рада Об’єднання.
4.8. Виконавчим органом Об’єднанням є Штаб Об’єднання, кількісний склад якого затверджується Координаційною радою.
4.9. Кількісний склад Опікунської ради становить 27 осіб.
4.10. Кількісний склад Координаційної ради становить 12 осіб, які є співголовами.
4.11. На всій території України утворюються представницькі органи Об’єднання.
4.12. Осередки Об’єднання можуть бути утворені в будь-якому населеному пунктів України відповідно до рішень місцевих структурних підрозділів Об’єднання.
4.13. Для збору внесків від Учасників Об’єднання, згідно з п. 3.5. цього Договору, Учасники цього Договору (Об’єднання) уповноважують одного із учасників Договору (Об’єднання), який є керівником громадської організації, відкрити у себе цільовий поточний рахунок щодо забезпечення діяльності Об’єднання. Визначення Учасника відбувається на підставі рішення Координаційної ради.
4.14. Коштами Об’єднання розпоряджається Координаційна рада Об’єднання.
4.15. Назва Програми «Україна – Рай-країна» є інтелектуальною власністю: Л.А.Мусатової.
4.16. Учасники цього Договору домовились, що при розробці та впровадженні програм будуть застосовувати методику ООН-Хабітат по стратегічному плануванню.

V. прикінцеві ПОЛОЖЕННЯ ДОГОВОРУ
5.1. Цей Договір набуває чинності з дня його підписання Учасниками цього Договору і діє до дня виконання умов цього Договору.
5.2. Цей Договір укладено між Учасниками Об’єднання на невизначений термін.
5.3. Внесення змін або доповнень до цього Договору здійснюється шляхом прийняття рішень на Конференції Об’єднання 2/3 голосів делегатів.
5.4. Усі додатки до цього Договору є невід’ємною частиною цього Договору.

VI. підписи Учасників ДОГОВОРУ

Громадянин України Пастушенко Олександр Дмитрович, паспорт серія СН №233781, місце проживання: 01103, Україна, м. Київ, бул. Дружби Народів, 10, кв. 71, тел. 8-050-410-75-91.
Е-mail: pastual@gmail.com

О.Д. Пастушенко

Громадянка України Мусатова Ліана Аркадіївна, паспорт серія СО № 292878, Старокиївським РУ ГУ МВС в місті Києві 05 вересня 2000 року, місце проживання: 01004, Україна, м. Київ, вул. Пушкінська, 21, кв. 11, тел. 223-90-10.
Е-mail: cocreationliana@gmail.com

Л.А. Мусатова

Громадянин України Галенко Олег Анатолійович, паспорт серія СН № 783769, Подільським РУ ГУ МВС в місті Києві 10 квітня 1998 року, який проживає за адресою: 04075, Україна, м. Київ, вул. Червонофлотська, 6, кв. 12, тел. 228-0567, 8-063-6588668.
Е-mail: oleggalenko@gmail.com
О.А. Галенко


зразок

ДОДАТОК № 1/__/____-____
ДО ВІДКРИТого БАГАТОСТОРОННього СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНого ДОГОВоРу
“україна – рай-країна”

Я, _____________________________________ громадянин (ка) України (особа без громадянства, яка проживає на території України понад три роки, громадянин іншої держави, який поділяє та підтримує прагнення учасників Програми «Україна – Рай-країна»), підтверджую своє бажання приєднатись до учасників Програми «Україна – Рай-країна» шляхом підписання Відкритого багатостороннього суспільно-політичного договору «Україна – Рай-країна».
З відкритим багатостороннім суспільно-політичним договором «Україна – Рай-країна» та додатками до нього – ознайомився, поділяю та підтримую викладену в них інформацію. У разі згоди учасників Програми «Україна – Рай-країна» включити мене до їх складу, зобов’язуюсь виконувати умови договору та рішення Відкритого багатостороннього суспільно-політичного об’єднання «Україна – Рай-країна».