Йосип Вінський, у минулому соратник голови СПУ Олександра Мороза, який не сприйняв коаліцію СПУ та ПР у 2006 році, та увійшов у команду Юлії Тимошенко, знову вільний політик। Два тижні тому міністр транспорту, під яким з вересня минулого року хиталося крісло, пішов з уряду। Чим зараз займається політик, чия відставка так бурхливо обговорювалася в пресі? Хто стане його наступним союзником, про це УНІАН запитала самого Йосипа Вінського.
МОЇ СОЮЗНИКИ ТІ, ХТО ВИСТУПАЄ І ПРОТИ ТИМОШЕНКО, І ПРОТИ ЯНУКОВИЧА
Йосипе Вікентійовичу, ви вже більш як два тижні у відставці. Чим ви займаєтеся? У чиїх ділових орбітах обертаєтеся?
Я зараз абсолютно вільний політик, щасливий від того, що можу чинити так, як я розумію, так як хочу. Зрозуміло, що у мене зараз є певна система контактів, консультацій, зустрічей. Але на сьогодні, як я і оголосив, я займаюся власним політичним проектом. Він перебуває у стадії становлення. Є відповідна організаційна структура, завтра ми презентуємо цей проект. Сьогодні наші представники та структури є у вісімдесяти населених пунктах, обласних та районних центрах, які, скажімо так, вже формалізували наші відносини і готові працювати. Наше завдання – створити громадсько-політичну організацію, яка буде активним учасником виборчих перегонів, у тому числі й на президентських виборах.
Коли кажуть про новий політичний проект, перші запитання: його назва, союзники, гроші, співробітники апарату?
Ми все це оприлюднимо завтра. Наші союзники ті, хто сьогодні виступає проти сьогоднішньої влади в образі Тимошенко і проти сьогоднішньої опозиції в образі Януковича. На всі запитання у нас в програмі буде дана пряма відповідь. Люди повинні знати, за що саме, за яку світоглядну та економічну систему вони голосують.
Ви кажете, що у вас вісімдесят організацій по регіонах. Звідки ви людей взяли? Чи люди Мороза до вас перебралися?
У мене є і морозівські, і бютівські. Різні люди. Але більшість облич - нові.
Ви за духом та переконаннями позиціонували себе як соціал-демократ. Тимошенко теж себе такою вважає, хоча з’являються ознаки її правішання. Виходить, ви працюєте на одному електоральному полі...
Так, я соціал-демократ. Для мене політичною Біблією є документи Соцінтерну, Франкфуртська декларація, Стокгольмська декларація. Нагадаю, що коли я погодився перейти до партії «Батьківщина», я чітко висловився, що я є прибічником соціал-демократії, і Тимошенко підтвердила, що її партія також орієнтована на соціал-демократію. Але пізніше на партійному з’їзді була проголошена інша орієнтація - на Європейську народну партію. Я на цьому з’їзді від голосування по цій зміні вектору утримався, і це стало однією з причин, чому я захотів від партійної роботи перейти до роботи у міністерство. Я відчув, що у «Батьківщини» відбувся певний відхід від ідеологічних принципів, заявлених раніше. Тож я вважав, що мені буде важко там працювати. Але на роботі у міністерстві транспорту у економічних та соціальних напрямках я відстоював підходи саме Соцінтерну. Щось було підтримано урядом, щось – ні. Але це вже робочі питання. Принаймні по системі роботи щодо заробітної плати, яка для мене як для соціал-демократа є стрижневою позицією, ми зробили найбільше в уряді. Ми в 1,4 раза підняли зарплату в галузі, а на Укрпошті рівень зарплат зріс у 1,8 раза. Ми навели порядок з державним майном. Я багато говорив про покращення роботи державних монополій. Це також є елемент соціал-демократичного підходу до організації суспільного життя. І я завжди підкреслював: держава повинна виконувати свою функцію, бізнес - свою, вони не повинні перетинатися у непрозорому режимі.
ТІГІПКО З ТИМОШЕНКО ЗОВСІМ РІЗНІ І ЗА ПОГЛЯДАМИ, І ЗА ІСТОРІЄЮ
Уже зараз в Інеті гуляє чутка, що ви на президентських виборах підтримуватимете Тігіпка, якого вважають технічним кандидатом Тимошенко. Це дещо дивно: ви пішли від Тимошенко, але будете сприяти її кандидату. Це є ваш вибір?
У мене ще нема вибору, бо ще нема президентських виборів. Але дійсно, найближчим мені політиком, якого я розумію, якого я знаю і якому я довіряю, є Тігіпко. Але я поки що не бачу конкретної кампанії Тігіпка. При цьому я не погоджуюся, що він однаковий із Тимошенко. Ані по своїх економічних підходах, ані по своїй політичній історії, ані по риториці вони не є близькими. Те, що Тігіпко був її радником, ні про що не каже. Бо вона не сприймала його поради. Для мене поки що нема вибору, бо вибір буде зроблений, коли будуть узгоджені певні принципові речі. Сліпого вибору не буде.
Може, когось іншого знайдете, перспективнішого?
Нема кампанії, нема кандидатів, - нема про що говорити.
Ви свого часу зробили такий сміливий і не всім зрозумілий крок: на якийсь час заборонили російські пісні в потягах. Це дещо каже про ваші погляди. А Тігіпко не лише заграє з Росією, а ще й здає всі надбання останніх років. Він заявляє про те, що не проти створення газотранспортного консорціуму, каже, що він за інтеграцію з Росією “без вилучень і обмежень”, він, зрештою, на саміті в Петербурзі обіцяв російським ЗМІ, що з новою владою в Україні завершиться шароварщина. Це ж все два різних світогляди, два різних способи життя.
Я не чув такого від Тігіпка. Хоча я спілкуюся із ним неформально. При цьому вважаю, що зона вільної торгівлі із Росією - це потреба України, не знаю, що мав на увазі під інтеграцією сам Сергій Леонідович. Але мої погляди такі: Україна повинні мати свою національну ідею, свій національний колорит, і господарями в Україні повинні бути українці.
Українці, кажете? То, може, ви і з Тягнибоком неформально зустрічаєтеся?
Ні. “Свобода” - це крайність. Я чітко бачу грань між патріотизмом та націоналізмом. Для патріотів українці - це ті, хто живе в Україні, сприймає Україну як свою державу. А для націоналістів важливе коріння людини, антропологічні параметри. Я цього ніколи не поділяв. Але патріотична традиція повинна формуватися, і політики всіляко повинні цьому сприяти. Її формують і пісні, і танці, і кіно, і спільні дії.
ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ВВАЖАЄ, ЩО ВОНА МОЖЕ КЕРУВАТИ ДЕРЖАВОЮ ЯК ПРИВАТНОЮ КОРПОРАЦІЄЮ
Якою буде наступна президентська кампанія?
Вона не буде такою радикальною, як попередня. Бо статус президента не такий, як раніше, та й невідомо, яким він залишатиметься надалі. Але вона буде принциповою для Партії регіонів. Для «регіонів» перемога на виборах буде стратегічним знаком повернення у владу. Найбільш жорстку та непримиренну позицію буде займати Партія регіонів. Те, що відбувається у Верховній Раді, це є відвертою демонстрацією цієї позиції. Для них не існує нічого святого, крім однієї мети – повернутися у владу.
А вони кажуть, що підняти «мінімалку» – це святі для них речі...
Вони блокують не тому, що хочуть підняти мінімальну зарплату. Хіба ви не пам’ятаєте: всі останні роки вони кричали, що в держави нема грошей, що розвиток зупинено. І зовсім недавні їхні виступи про те, що під час кризи треба стимулювати ділову активність, а не збільшувати соціальні виплати. Блокування - це привід. Думаю, що коли регіони бачать, який роздрай у народно-демократичному спектрі, коли нема ані чіткої ідеології, ані консолідуючої фігури, вони зрозуміли, що перемога сама йде їм до рук. Тому вони зацікавлені у дострокових виборах, і вони взяли курс на дострокові вибори. Чи вдасться їм це зреалізувати, це вже інше питання.
Але я хочу наголосити: особисто я завжди виступав за збільшення зарплат. Бо я вважаю, що наша ключова проблема - це питання низької заробітної плати. І без вирішення цієї проблеми говорити про ринкову економіку, про рівень життя, про розвиток позитивних суспільних та економічних процесів неможливо. Інша справа: слід шукати механізми, повинна існувати чітка програма, як цю зарплату збільшувати. Я думаю, що політики повинні домовитися, хто б не був при владі, що кожного місяці вони додають до зарплати, умовно кажучи, п’ять євро. І це програма на чотири роки. І всі, хто приходить, чітко це забезпечує. Без виходу на європейський рівень зарплати ми будемо втрачати інтелектуальні сили, продуктивність праці. Врешті-решт, нам не буде з ким робити реформи. Риторика Тимошенко була якраз – за підняття зарплатні. І тільки те, що вона кандидує, і боїться, що Бюджет не впорається з таким підняттям (а вона все робить, щоб він не справився), її зупиняє. Якби вона не балотувалася, вона б погодилася на підняття зарплати.
За час вашого керування Міністерством транспорту та зв’язку не було підрозділу, де б у вас не траплялися кадрові або господарські конфлікти з Тимошенко. Чи це морські порти, чи аеропорти, чи залізниця. І все ж складається враження, що справа вашої відставки таки не в політиці.
Ключова позиція - політична. Це безумовно. Але я не сприймав і не сприймаю, коли я дію згідно з Законом «Про Кабінет Міністрів України», який визначає повноваження міністра, а прем’єр-міністр вважає, що вона може керувати державою, як приватною корпорацією. І такі спроби Тимошенко наштовхувалися не моє несприйняття. З чимось я погоджувався, з чимось – ні. Але вона знала, що я не сприймаю тиску. Я категорично не сприймаю, коли мені може подзвонити прем’єр-міністр і сказати, що я тобі рекомендую призначити таку-то особу на таку-то посаду. За законом, призначення нових осіб міністром відбувається після висновків конкурсної комісії, а звільнення з посади робиться виключно міністром. Якщо я бачу, що людина не виконує своїх функцій, як, наприклад, начальник львівського аеропорту чи директор Іллічівського морського порту, я можу і зобов’язаний його звільнити. І це неприємно, коли міністр, спираючись на акти перевірки КРУ та комісій з безпеки, звільняє посадовця, а прем’єр-міністр скасовує рішення міністра. Ви знаєте останній випадок, коли Тимошенко залишила на посаді керівника аеропорту «Львів». Я вважаю, що це глибока помилка, бо людина, яка там працює, не здатна виконувати свої обов’язки, і аеропорт до Євро-2012 не підготує.
Але в порт «Південний» ви призначили двадцятисемирічного сина бютівця Юрія Крука, який давно є членом команди прем’єра...
Це вдале призначення, людина з двадцяти років працює у морській галузі. І сьогодні його порт - кращий в Україні.
Чи готова транспортна галузь до проведення Євро?
Ні. Але вона може встигнути підготуватися. Я стверджую, що ми здатні на достатньому технологічному рівні і відповідно до вимог УЄФА підготуватися до чемпіонату. Але для цього слід вирішити питання фінансування Євро. Це, до речі, було однією з причин конфліктів, бо у 2009 році фінансування об’єктів Євро прем’єр-міністр заблокувала. А інфраструктура без грошей не будується. Я пішов, три тижні мене нема, але проблема фінансування Євро залишається.
Коли читаєш різні інтерпретації конфліктних ситуацій Мінтрансзв’язку та Кабміну, то важко зрозуміти, хто має рацію: Тимошенко, яка хоче допомогти металургам і знижує тарифи на транспортування продукції, чи ви, хто кажете, що всі повинні платити, і тим більше власники металургійних підприємств.
Що тут розуміти? Ми провели аудит Укрзалізниці, всі баланси доходів і видатків у нас є. Давайте покладемо на стіл результати нашого аудиту і покладемо на стіл результати міжнародного аудиту підприємств ГМК. У них також є. І давайте порівняємо прибутки. Якщо рентабельність при цьому однакова, то нема проблем, ми підтримали гірничо-металургійну галузь. Але такого нема. Бо насправді у ГМК рентабельність 12 відсотків, а Укрзалізниця збиткова, а ми ще даємо їм знижку 20 відсотків, бо ми державне підприємство. Тимошенко просто переклала мільярд з державної кишені у кишеню українських олігархів. Я їм це казав на засіданні уряду.
Тепер починаються розмови про високі тарифи у портах. Та вони адекватні ситуації, я замовляв оцінку у відповідних інституціях. І проблема не в високих портових зборах, а в тих «накрутках», які беруть всілякі паразитарні структури. Я намагався навести порядок у портах, і дещо зробив, порти зараз мають хоч і невеликі, але прибутки. А тепер лунають подібні пропозиції: давайте зменшимо портові збори. Зменшимо. І що, залишимо порти без прибутків, людей без зарплати, і покладемо гроші у кишені тому дядькові, що возить грузи? І вас тепер дивує, що всі олігархи, з усіх фракцій дружно голосували за мою відставку? Та більшість з них побувала у мене в кабінеті, і переконувала мене: давай знижки, знижуй тарифи. Я тоді не ходив по телеефірах, не розповідав. А те, що мені довелося пережити на посаді міністра, вилилося у дружнє голосування олігархів за мою відставку. Вибачте, якщо за 2008 рік у доходи державного сектору я додав чотирнадцять мільярдів, то ви повинні зрозуміти, у кого я ті доходи забрав.
Що, на вашу думку, буде після виборів? Кажуть, Янукович у випадку перемоги хоче повернутися до президентської моделі. Наскільки Юлія Тимошенко тверда у своїх парламентських намірах?
Повернення до президентської моделі – крок назад. Якщо буде Янукович, можливий цей сценарій. Політичні структури, які спираються на клани, виступають за узурпацію влади. Так, у нас є проблеми із парламентом, і довіра до нього невисока, але якщо ми говоримо про європейський розвиток, то цей вектор пов’язаний із розвитком парламентаризму. Я не вірю в доброго царя і в те, що президентська модель вирішить наші проблеми.
А якщо Президентом стане Тимошенко, як вона діятиме? Вона ж усюди заявляла, що хоче парламентську модель...
Я думаю, що у Тимошенко немає твердих переконань. Вона чинитиме за обставинами. Але я твердо знаю, що вона президентом не буде.
Розмовляла Лана Самохвалова
понедельник, 13 июля 2009 г.
вторник, 7 июля 2009 г.
Узурпація влади в Україні
УЗУРПАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
Узурпація (лат.uzurpatio - привласнення) – протизаконний захват чи привласнення собі чужих прав на що-небудь („Словник іноземних мов” ДВИНС, під. ред. проф. Льохіна та Петрова, Москва 1949 рік).
20 червня 1978 року була прийнята Конституція УРСР, яка діяла до 28 червня 1996 року, тоб-то до моменту прийняття нової Конституції України.
З 1918 року і до 1991 року Україна була парламентською республікою.
З 1991 по 2004 рік Україна була Президентсько-парламентською республікою, а з грудня 2004 року є парламентсько-перезидентською республікою.
Яка ж була структура влади в Конституції УРСР?
Влада належала народу при керівній і направляючій ролі КПРС.
Існували три види здійснення народовладдя: вибори, всенародне обговорення і всенародне голосування (референдум).
Виборність була усіх гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової.
До законодавчої влади обирались народні депутати (Верховна Рада УРСР, Обласні ради, районні ради, сільські та селищні ради) терміном на п’ять років. Представництво було обов’язковим: – робітники, селяни, службовці; - по статі та по віку; - члени КПРС та безпартійні порівну.
Основою формування влади існувало положення, що не можна одні особі обиратись до влади більше як два рази підряд.
Україна до 24.08.1990 року (Акт проголошення незалежності) була парламентською республікою, де вся влада і майно належали народу.
Вищим органом влади (законодавча влада) була Верховна Рада УРСР та місцеві ради, куди обирались народні депутати терміном на п’ять років і вони працювали не на постійній основі (їм не платилась заробітна плата та інше утримання, як тепер).
Народних депутатів було значно більше ніж 450, вони обирались безпосередньо і працювали на сесійній (не постійній) основі. Їм оплачувались тільки витрати на сесіях (проїзд, проживання, харчування та інше необхідне).
Вищим виконавчим органом влади (виконавча влада) був Кабінет Міністрів УРСР, якому підпорядковувались виконавчі комітети відповідних місцевих рад. Він мав право законодавчої ініціативи, формував і виконував бюджет, управляв власністю та грошима.
Призначення міністрів та інших посадовців на посади відбувалось Верховною Радою або відповідними виконкомами за рекомендацією КПРС.
Судовий орган влади складався із загальних судів (Верховний суд, обласний суд, районний суд) та арбітражних судів (судова влада).
Судді районів обирались народом раз на десять років, а народні засідателі раз на п’ять років із числа громадян.
Суддів до вищих судів обирали народні депутати відповідних рад.
Національний банк і гроші були підпорядкований уряду.
Власність належала всім громадянам порівну.
В Україні практично була влада однієї партії КПРС.
До 1991 року існувала узурпація влади в Україні з боку КПРС.
Акт проголошення незалежності України — документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України та створення самостійної держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Верховна Рада України ПОСТАНОВИЛА: 1. Підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. 2. Утворити Міністерство оборони України.3. Урядові України приступити до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету міністрів і Національного банку України.
Акт проголошення незалежності України. „Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення”.
Всеукраїнський референдум про проголошення незалежності України відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" Текст Акту проголошення незалежності України, що був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі прийняли участь 31 891 742 (або 84,18%) виборців, з яких 28 804 071 (або 90,32%) проголосували "За". Одночасно з референдумом відбулись вибори Президента України, у яких на посаду Президента був обраний Леонід Кравчук.
На всеукраїнський референдум питання змін до Конституції УРСР 1978 року не вносилось і народ згоди на це не давав. Відбувся перший етап узурпації влади в Україні.
Україна стала незалежною країною і стала формуватись як така у світі.
Почалось формування нового етапу розвитку на багатопартійній основі. Створилось більше 3 десятків партій, а саме на чолі з народними депутатами та директорським корпусом, які і були при владі.
Верховна Рада України стала постійно діючим законодавчим органом влади в Україні, але в Конституцію УРСР зміни не внеслись з цього приводу.
Верховна Рада України узурпувала собі всю повноту законодавчої влади, відсторонивши КПРС та народ.
ВРУ внесла зміни до Конституції УРСР 1978 року і створила інститут Президента України без згоди народу. Таким чином була змінена структура влади з парламентської на президентсько-парламентську. Президент став головою виконавчої влади в Україні з правом прийняття законів (Указів, розпоряджень, тощо).
Була узурпована законодавча влада без згоди народу.
Перший етап узурпації влади в Україні.
Другим етапом узурпації влади в Україні була узурпація виконавчої влади.
Через створення інституту Президента України, як голови виконавчої влади в Україні, були ліквідовані виконавчі комітети місцевих рад, а створені Державні адміністрації, які підпорядковувались виключно Президенту України.Указом Президента України від 24 липня 1995 року N 640/95 „Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації” такі створені відповідно до пункту 5 статті 24 та статей 46, 51 і 53 частини I Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України".Знову порушення прав народу та його згоди, а також Конституції УРСР.
Президент України, як інститут, що створений поза волею народу, отримав право видавати Укази та розпорядження, що мали силу закону в Україні.Через дане право не тільки ліквідовані народні виконавчі органи влади, а і система сільськогосподарських підприємств, відібрана земля у народу через прийняття Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 року за N 666/94.
Судова гілка влади також узурпована на сонові внесених змін до Конституції УРСР 1978 року згідно з Законами N 8303-11 від 24.10.89, N 404-12 від 24.10.90, N 2462-12 від 17.06.92, N 4013-12 від 24.02.94, N 171/94-ВР від 21.09.94 ).
Стаття 150 Конституції УРСР 1978 року встановлювала, що всі суди України утворюються на засадах виборності суддів і народних засідателів.
У народу узурпована судова влада: - судді не обираються народом, а призначаються владою та їх партіями, інститут народних засідателів взагалі антинародно ліквідований.
Третій етап узурпації.
Надалі відбулась узурпація грошей, народного майна, а взагалі всієї влади.
Після 1991 року поміняли гроші – радянські рублі (які мали золотовалютне забезпечення) на купони (папірці які нічим не забезпечені), чим обікрали населення в Ощадбанку (вклади та облігації займу) та Страхові внески на сотні мільярдів. Так Постановою НБУ від 28 грудня 1991 р. за N 378 „Про заходи у зв'язку з введенням в обіг купонів багаторазового використання” на основі постанов Кабінету Міністрів України і Національного банку України У зв'язку з лібералізацією цін в Росії та з метою захисту споживчого ринку, недостатнім обсягом готівки для виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, інших виплат і на виконання Постанови Президії Верховної Ради України від 27 грудня 1991 р.N 2024-XII ( 2024-12 ) "Про соціальний захист населення і внутрішнього ринку України з 10 січня 1992 р. купони багаторазового використання для розрахунків населення за продовольчі й промислові товари.
Як ми знаємо з 1991 по 1996 рік інфляція склала більше 10 000%, а куди ділись народні гроші? Відбулась узурпація народної власності через інститут приватизації.
В Конституції УРСР 1978 року питання власності взагалі не розглядались і зміни по даним питанням в Конституцію не вносились взагалі.Законодавча, виконавча та судова гілки влади в Україні, об’єднавшись в інтересах спільної наживи, з 1993 по 1997 роки провели ваучерну приватизацію в Україні через яку на 95% обікрали весь народ. Було відкрито 51 мільйон іменних приватизаційних рахунків, а далі випущено таку ж кількість іменних приватизаційних сертифікатів, відповідно до яких Держава Україна гарантувала своїм громадянам їх право отримати частину державної та комунальної власності. Вартість приватизаційного сертифіката за цінами на 01.11.1993 року складав 54 000 доларів США, або радянських рублів (золотовалютних).Всі приватизаційні рахунки і сертифікати і були іменними, але органи влади в Україні не виконали своїх гарантій і 95% народу взагалі були залишені без власності.Після 1997 року держава продовжує продавати власність, але гроші народу не віддає, а направляю до бюджету, чим також порушую Конституцію України 1996 року та закони України, бо коли продається власність, то її власники мають отримати за це реальні гроші.Інтелектуальну власність держава взагалі передала в користування при приватизації безоплатно. Ще дуже велика частка державного майна не реалізована (земля, вода, ліси, надра, наука, культура, спорт, медицина, профспілкове та кооперативне майно, державні банки та інші державні установи, підприємства, армія та обброєння та багато іншого) і хтось продовжує цим незаконно користуватись, отримуючи великі гроші.
Це також узурпація наших громадських прав з боку влади.
Четвертий етап узірпації влади - майновий.
Узурпація бюджетної системи. П'ятий етап узурпації влади.
Конституцією України 1996 року була введена в дію стаття 95 відповідно до якою бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Законодавча, виконавча та судова гілки влади узурпували у народу та територіальних громад дане конституційне право і продовжують використовувати бюджетні кошти на свої цілі, в тому числі і партійні.Якби дана система працювала, то вкрасти народу було б вже не можливо.Ми всі громадяни маємо бути учасниками бюджетної системи з 1996 року, але у нас наше право узурпували і ми нічого не отримуємо. Ми не є учасниками бюджетної системи, а це пряма норма Конституції України 1996 року.В даний час узурпована бюджетна система не тільки у громадян, а і територіальних громад - у місцевих бюджетів центральною владою. Узурпована податкова система в Україні.В УРСР існував практично один податок – подохідний із заробітної плати громадян.Все інше належало державі.При утворенні України ті, хто захопив владу і майно, вирішили створити свою систему податків, взявши за основу податкову систему Заходу, але при цьому забувши, що майно належить державі.Влада узурпувала право народу визначати справедливі податки.
В Західній моделі оподаткування існують три принципи: - податки платять усі (в тому числі і держава через власність), податки платять з доходів і власності, а також невідворотність покарання при несплаті податків.В Україні влада встановила такі податки при яких основним їх платником стали прості люди, а бізнес створив систему при якій він практично податки не платить, бо прибутків у підприємствах практично не існує.Влада зробила громадянина винним і безправним в системі сплаті податків. Через узурпацію влади держава запровадила унікальну модель – громадянин – підприємець через яку створена спрощена система оплати податків.Поняття підприємець є незаконним взагалі в Конституції України. Є поняття громадянин, а також його права та обов’язки. В Україні влада відмовилась ввести податок з майна, бо як узурпатори можуть прийняти закон, щоб платити за майно, яке вони вкрали у народу. В податковій системі для громадян відсутнє таке поняття як витрати, а тільки доходи. Тоб-то громадянин має тільки обов’язок платити з доходу, а її витрати владу не цікавлять.Чи може мати майбутнє країна і народ, які через податки себе обманюють. Узурпація підприємницької діяльності – ліцензування, як одна з корупційних моделей влади впливати на народ і його гнобити. Щоб щось робити, громадянин вимушений звертатись до чиновника узурпатора, який має визначати чи має право громадянин. Крім того громадянин ще має сплачувати за це і кожного разу гроші. Постає питання: - „Так хто кому служит?”
Шостий етап узурпації владию Узурпація освіти – є найважливішою складовою життя України.
Узурповані освітні програми в середній, спеціальній та вищій школі. Створений механізм ліцензування.Систему освіти в УРСР, яка визнавалась однією з кращих у світі, її наукову та практичну базу практично знищили. Не освітчений народ, або народ, який вивчає ту освіту, яка вигідна владі, є керованим та покірним. У нас узурпували право на освіту, яку практично зробили платною, а грошей на неї не дали.
Сьомий етап ухурпації влади в Україні. Узурпація права на працю.
В УРСР право на працю було основним обов’язком держави і її влади. Всі громадяни на 100% були забезпечені роботою і це був обов’язок кожного.В Україні Конституція також гарантує нам право на працю, але держава від цього питання відсторонилась.Владі не вигідно брати на себе зобов’язання перед громадянами, Тим паче коли її учасники є власниками майна і роботодавцями (капіталістами). Величезні кошти громадяни і підприємства платять на систему зайнятості, але остання є фікцією, яка практично нічого не робить.
Восьмий елемент - Узурпація привілей.
Які були привілеї в УРСР і які вони є в Україні.В УРСР були привілеї для членів КПРС і директорського корпусу. Але ж вони не мали імунітету недоторканості, який би був записаний в законі.В Україні привілеї значно збільшились і тільки для влади.Влада узурпувала собі привілеї – в оплаті своєї праці, у відпочинку, у пенсіях, у медичному забезпеченні, у транспорті, у житлі, а саме головне у своїй недоторканості. Поняття недоторканості і безвідповідальності є синонімами і самим головним питанням нашого життя.Недоторканість законодавчої, виконавчої, судової гілок влади – є нашою ганьбою перед цілим світом.
А самим головним дев'ятим елементом узурпації влади в Україні стала узурпація виборчого права.
В Конституції УРСР всі громадяни мали рівні права вибирати та бути обраним, а в даний час.
Чи є у народу такі кошти, щоб обратись до влади по мажоритарній системі чи пропорційній не має значення.
Що мажоритарна система вимагає величезні кошти на вибори, що пропорційна.
По мажоритарній системі виборів люди могли знати свого депутата, а при пропорційній систему взагалі списки зробили закритими і люди взагалі нікого не знають.
Скоро узурпують і землю, і воду, і повітря, і наше з вами життя!!!
Автори нікого не звинувачують, не переслідують, а тільки інформують.
Ми вважаємо, що виправляти помилки ніколи не пізно, а саме перед народом.
Влада вже сьогодні має визначитись на чиєму вона боці і чи бути їй на далі з народом?
Олександр Пастушенко pastual@gmail.com
Олег Галенко
oleggalenko@gmail.com
Узурпація (лат.uzurpatio - привласнення) – протизаконний захват чи привласнення собі чужих прав на що-небудь („Словник іноземних мов” ДВИНС, під. ред. проф. Льохіна та Петрова, Москва 1949 рік).
20 червня 1978 року була прийнята Конституція УРСР, яка діяла до 28 червня 1996 року, тоб-то до моменту прийняття нової Конституції України.
З 1918 року і до 1991 року Україна була парламентською республікою.
З 1991 по 2004 рік Україна була Президентсько-парламентською республікою, а з грудня 2004 року є парламентсько-перезидентською республікою.
Яка ж була структура влади в Конституції УРСР?
Влада належала народу при керівній і направляючій ролі КПРС.
Існували три види здійснення народовладдя: вибори, всенародне обговорення і всенародне голосування (референдум).
Виборність була усіх гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової.
До законодавчої влади обирались народні депутати (Верховна Рада УРСР, Обласні ради, районні ради, сільські та селищні ради) терміном на п’ять років. Представництво було обов’язковим: – робітники, селяни, службовці; - по статі та по віку; - члени КПРС та безпартійні порівну.
Основою формування влади існувало положення, що не можна одні особі обиратись до влади більше як два рази підряд.
Україна до 24.08.1990 року (Акт проголошення незалежності) була парламентською республікою, де вся влада і майно належали народу.
Вищим органом влади (законодавча влада) була Верховна Рада УРСР та місцеві ради, куди обирались народні депутати терміном на п’ять років і вони працювали не на постійній основі (їм не платилась заробітна плата та інше утримання, як тепер).
Народних депутатів було значно більше ніж 450, вони обирались безпосередньо і працювали на сесійній (не постійній) основі. Їм оплачувались тільки витрати на сесіях (проїзд, проживання, харчування та інше необхідне).
Вищим виконавчим органом влади (виконавча влада) був Кабінет Міністрів УРСР, якому підпорядковувались виконавчі комітети відповідних місцевих рад. Він мав право законодавчої ініціативи, формував і виконував бюджет, управляв власністю та грошима.
Призначення міністрів та інших посадовців на посади відбувалось Верховною Радою або відповідними виконкомами за рекомендацією КПРС.
Судовий орган влади складався із загальних судів (Верховний суд, обласний суд, районний суд) та арбітражних судів (судова влада).
Судді районів обирались народом раз на десять років, а народні засідателі раз на п’ять років із числа громадян.
Суддів до вищих судів обирали народні депутати відповідних рад.
Національний банк і гроші були підпорядкований уряду.
Власність належала всім громадянам порівну.
В Україні практично була влада однієї партії КПРС.
До 1991 року існувала узурпація влади в Україні з боку КПРС.
Акт проголошення незалежності України — документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України та створення самостійної держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Верховна Рада України ПОСТАНОВИЛА: 1. Підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. 2. Утворити Міністерство оборони України.3. Урядові України приступити до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету міністрів і Національного банку України.
Акт проголошення незалежності України. „Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення”.
Всеукраїнський референдум про проголошення незалежності України відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" Текст Акту проголошення незалежності України, що був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі прийняли участь 31 891 742 (або 84,18%) виборців, з яких 28 804 071 (або 90,32%) проголосували "За". Одночасно з референдумом відбулись вибори Президента України, у яких на посаду Президента був обраний Леонід Кравчук.
На всеукраїнський референдум питання змін до Конституції УРСР 1978 року не вносилось і народ згоди на це не давав. Відбувся перший етап узурпації влади в Україні.
Україна стала незалежною країною і стала формуватись як така у світі.
Почалось формування нового етапу розвитку на багатопартійній основі. Створилось більше 3 десятків партій, а саме на чолі з народними депутатами та директорським корпусом, які і були при владі.
Верховна Рада України стала постійно діючим законодавчим органом влади в Україні, але в Конституцію УРСР зміни не внеслись з цього приводу.
Верховна Рада України узурпувала собі всю повноту законодавчої влади, відсторонивши КПРС та народ.
ВРУ внесла зміни до Конституції УРСР 1978 року і створила інститут Президента України без згоди народу. Таким чином була змінена структура влади з парламентської на президентсько-парламентську. Президент став головою виконавчої влади в Україні з правом прийняття законів (Указів, розпоряджень, тощо).
Була узурпована законодавча влада без згоди народу.
Перший етап узурпації влади в Україні.
Другим етапом узурпації влади в Україні була узурпація виконавчої влади.
Через створення інституту Президента України, як голови виконавчої влади в Україні, були ліквідовані виконавчі комітети місцевих рад, а створені Державні адміністрації, які підпорядковувались виключно Президенту України.Указом Президента України від 24 липня 1995 року N 640/95 „Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації” такі створені відповідно до пункту 5 статті 24 та статей 46, 51 і 53 частини I Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України".Знову порушення прав народу та його згоди, а також Конституції УРСР.
Президент України, як інститут, що створений поза волею народу, отримав право видавати Укази та розпорядження, що мали силу закону в Україні.Через дане право не тільки ліквідовані народні виконавчі органи влади, а і система сільськогосподарських підприємств, відібрана земля у народу через прийняття Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 року за N 666/94.
Судова гілка влади також узурпована на сонові внесених змін до Конституції УРСР 1978 року згідно з Законами N 8303-11 від 24.10.89, N 404-12 від 24.10.90, N 2462-12 від 17.06.92, N 4013-12 від 24.02.94, N 171/94-ВР від 21.09.94 ).
Стаття 150 Конституції УРСР 1978 року встановлювала, що всі суди України утворюються на засадах виборності суддів і народних засідателів.
У народу узурпована судова влада: - судді не обираються народом, а призначаються владою та їх партіями, інститут народних засідателів взагалі антинародно ліквідований.
Третій етап узурпації.
Надалі відбулась узурпація грошей, народного майна, а взагалі всієї влади.
Після 1991 року поміняли гроші – радянські рублі (які мали золотовалютне забезпечення) на купони (папірці які нічим не забезпечені), чим обікрали населення в Ощадбанку (вклади та облігації займу) та Страхові внески на сотні мільярдів. Так Постановою НБУ від 28 грудня 1991 р. за N 378 „Про заходи у зв'язку з введенням в обіг купонів багаторазового використання” на основі постанов Кабінету Міністрів України і Національного банку України У зв'язку з лібералізацією цін в Росії та з метою захисту споживчого ринку, недостатнім обсягом готівки для виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, інших виплат і на виконання Постанови Президії Верховної Ради України від 27 грудня 1991 р.N 2024-XII ( 2024-12 ) "Про соціальний захист населення і внутрішнього ринку України з 10 січня 1992 р. купони багаторазового використання для розрахунків населення за продовольчі й промислові товари.
Як ми знаємо з 1991 по 1996 рік інфляція склала більше 10 000%, а куди ділись народні гроші? Відбулась узурпація народної власності через інститут приватизації.
В Конституції УРСР 1978 року питання власності взагалі не розглядались і зміни по даним питанням в Конституцію не вносились взагалі.Законодавча, виконавча та судова гілки влади в Україні, об’єднавшись в інтересах спільної наживи, з 1993 по 1997 роки провели ваучерну приватизацію в Україні через яку на 95% обікрали весь народ. Було відкрито 51 мільйон іменних приватизаційних рахунків, а далі випущено таку ж кількість іменних приватизаційних сертифікатів, відповідно до яких Держава Україна гарантувала своїм громадянам їх право отримати частину державної та комунальної власності. Вартість приватизаційного сертифіката за цінами на 01.11.1993 року складав 54 000 доларів США, або радянських рублів (золотовалютних).Всі приватизаційні рахунки і сертифікати і були іменними, але органи влади в Україні не виконали своїх гарантій і 95% народу взагалі були залишені без власності.Після 1997 року держава продовжує продавати власність, але гроші народу не віддає, а направляю до бюджету, чим також порушую Конституцію України 1996 року та закони України, бо коли продається власність, то її власники мають отримати за це реальні гроші.Інтелектуальну власність держава взагалі передала в користування при приватизації безоплатно. Ще дуже велика частка державного майна не реалізована (земля, вода, ліси, надра, наука, культура, спорт, медицина, профспілкове та кооперативне майно, державні банки та інші державні установи, підприємства, армія та обброєння та багато іншого) і хтось продовжує цим незаконно користуватись, отримуючи великі гроші.
Це також узурпація наших громадських прав з боку влади.
Четвертий етап узірпації влади - майновий.
Узурпація бюджетної системи. П'ятий етап узурпації влади.
Конституцією України 1996 року була введена в дію стаття 95 відповідно до якою бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Законодавча, виконавча та судова гілки влади узурпували у народу та територіальних громад дане конституційне право і продовжують використовувати бюджетні кошти на свої цілі, в тому числі і партійні.Якби дана система працювала, то вкрасти народу було б вже не можливо.Ми всі громадяни маємо бути учасниками бюджетної системи з 1996 року, але у нас наше право узурпували і ми нічого не отримуємо. Ми не є учасниками бюджетної системи, а це пряма норма Конституції України 1996 року.В даний час узурпована бюджетна система не тільки у громадян, а і територіальних громад - у місцевих бюджетів центральною владою. Узурпована податкова система в Україні.В УРСР існував практично один податок – подохідний із заробітної плати громадян.Все інше належало державі.При утворенні України ті, хто захопив владу і майно, вирішили створити свою систему податків, взявши за основу податкову систему Заходу, але при цьому забувши, що майно належить державі.Влада узурпувала право народу визначати справедливі податки.
В Західній моделі оподаткування існують три принципи: - податки платять усі (в тому числі і держава через власність), податки платять з доходів і власності, а також невідворотність покарання при несплаті податків.В Україні влада встановила такі податки при яких основним їх платником стали прості люди, а бізнес створив систему при якій він практично податки не платить, бо прибутків у підприємствах практично не існує.Влада зробила громадянина винним і безправним в системі сплаті податків. Через узурпацію влади держава запровадила унікальну модель – громадянин – підприємець через яку створена спрощена система оплати податків.Поняття підприємець є незаконним взагалі в Конституції України. Є поняття громадянин, а також його права та обов’язки. В Україні влада відмовилась ввести податок з майна, бо як узурпатори можуть прийняти закон, щоб платити за майно, яке вони вкрали у народу. В податковій системі для громадян відсутнє таке поняття як витрати, а тільки доходи. Тоб-то громадянин має тільки обов’язок платити з доходу, а її витрати владу не цікавлять.Чи може мати майбутнє країна і народ, які через податки себе обманюють. Узурпація підприємницької діяльності – ліцензування, як одна з корупційних моделей влади впливати на народ і його гнобити. Щоб щось робити, громадянин вимушений звертатись до чиновника узурпатора, який має визначати чи має право громадянин. Крім того громадянин ще має сплачувати за це і кожного разу гроші. Постає питання: - „Так хто кому служит?”
Шостий етап узурпації владию Узурпація освіти – є найважливішою складовою життя України.
Узурповані освітні програми в середній, спеціальній та вищій школі. Створений механізм ліцензування.Систему освіти в УРСР, яка визнавалась однією з кращих у світі, її наукову та практичну базу практично знищили. Не освітчений народ, або народ, який вивчає ту освіту, яка вигідна владі, є керованим та покірним. У нас узурпували право на освіту, яку практично зробили платною, а грошей на неї не дали.
Сьомий етап ухурпації влади в Україні. Узурпація права на працю.
В УРСР право на працю було основним обов’язком держави і її влади. Всі громадяни на 100% були забезпечені роботою і це був обов’язок кожного.В Україні Конституція також гарантує нам право на працю, але держава від цього питання відсторонилась.Владі не вигідно брати на себе зобов’язання перед громадянами, Тим паче коли її учасники є власниками майна і роботодавцями (капіталістами). Величезні кошти громадяни і підприємства платять на систему зайнятості, але остання є фікцією, яка практично нічого не робить.
Восьмий елемент - Узурпація привілей.
Які були привілеї в УРСР і які вони є в Україні.В УРСР були привілеї для членів КПРС і директорського корпусу. Але ж вони не мали імунітету недоторканості, який би був записаний в законі.В Україні привілеї значно збільшились і тільки для влади.Влада узурпувала собі привілеї – в оплаті своєї праці, у відпочинку, у пенсіях, у медичному забезпеченні, у транспорті, у житлі, а саме головне у своїй недоторканості. Поняття недоторканості і безвідповідальності є синонімами і самим головним питанням нашого життя.Недоторканість законодавчої, виконавчої, судової гілок влади – є нашою ганьбою перед цілим світом.
А самим головним дев'ятим елементом узурпації влади в Україні стала узурпація виборчого права.
В Конституції УРСР всі громадяни мали рівні права вибирати та бути обраним, а в даний час.
Чи є у народу такі кошти, щоб обратись до влади по мажоритарній системі чи пропорційній не має значення.
Що мажоритарна система вимагає величезні кошти на вибори, що пропорційна.
По мажоритарній системі виборів люди могли знати свого депутата, а при пропорційній систему взагалі списки зробили закритими і люди взагалі нікого не знають.
Скоро узурпують і землю, і воду, і повітря, і наше з вами життя!!!
Автори нікого не звинувачують, не переслідують, а тільки інформують.
Ми вважаємо, що виправляти помилки ніколи не пізно, а саме перед народом.
Влада вже сьогодні має визначитись на чиєму вона боці і чи бути їй на далі з народом?
Олександр Пастушенко pastual@gmail.com
Олег Галенко
oleggalenko@gmail.com
НОВЫЙ ОБЩЕСТВЕННО - ЕКОНОМИЧЕСКИЙ СТРОЙ ЦИВИЛИЗАЦИИ
«СОЛИДАРИЗМ»
Человечество живёт в эпоху великих перемен, которые сопровождаются кризисными явлениями мирового характера.
Мы все ставим себе вопрос: - «Что происходит с человечеством на протяжении последних 100 лет и что ждёт нас дальше?».
Мы видели несколько мировых воин и революций, рассвет и падение мировых империй, формирование и распад общественно-экономических моделей развития, всплеск научной мысли, падение нравственности и духовности, влияние созданных нами законов и правил на сознание человека, а также много других элементов нашего развития и падения.
Кто-то скажет, что это жизнь и так должно быть, потому что мы развиваемся, и всё идёт по спирали.
Сегодня можно уже дать оценку многим составляющим наших общественно-экономических отношений и посмотреть практически, какие они принесли нам плоды, а также решить вопрос – подходят ли они нам в дальнейшем.
Рассмотрим три основных элемента: капитализм, социализм и коммунизм.
«Капитализм» - название произошло от слова «капитал».
«Социализм» - название произошло от слова «социум».
«Коммунизм» - название произошло от слова «коммуна».
Смысл и содержание всем нам понятен, а вот что может быть дальше.
Неужели мы откажемся от принципов собственности, развития, справедливости для всех и каждого?
Мы должны взять всё самое лучшее от уже имеющегося и объединив, создать новое. А как же назвать это новое? Капсоциокомизм, Капитосоциокомузм, Социокапитизм, и так далее.
Автор думает, что в этом должна быть соль, которая всем даёт жизнь и такой вариант есть – это «Солидаризм». Соль и Дар, Со Лидеры, Солидно и дальше можно продолжать.
Как корабль назовёшь, так он и поплывёт.
Последние христианские божьи заповеди говорят о любви к Богу и своему ближнему, как к самому себе. Бог сотворил Землю и нас, определил нам законы справедливости, дал каждому миссию, сроки и таланты для служения миру. Мы же всё перевернули так, как нам удобно и считаем, что всё хорошо. А если присмотреться, то так ли на самом деле хорошо? Все ли люди довольны жизнью?
Каждая религия и идеология говорит о равенстве, справедливости, хорошей жизни, которую мы обязательно увидим не сейчас, так в будущем, в раю или следующей жизни. Нас призывают верить, убеждают в том, что будет лучше, но вновь нет меры и справедливости, а если и есть, то у каждого своя. Через это возникают постоянные конфликты, войны, катастрофы и другие наши беды.
Мы практически создали, механизм самоуничтожения и скоро будем иметь результат.
В «Книгах жизни», что даны нам Богом через пророков говориться о жизни, которая нас ждёт в конце времён, что она прекрасна, справедлива, красива и для всех.
Мы все на уровне сознания и подсознания стремимся к этой цели, и каждый из нас строит её для себя. Но при этом только для себя и своих близких, забывая о других рядом живущих. Наше безразличие стало планетарной бедой. Как нам вернуть чувства, ответственность не только за себя, своих близких, но и за окружающих нас мир, который вокруг нас.
Только солидарно, только вместе, через меру, мораль и мир в нашей жизни можно что-то наладить и создать. Полюбить можно равного, а как это сделать, если в мире сплошное неравенство. А оно возникло потому, что одни забрали себе права, а другим оставили одни обязанности. Одни считают себя избранными, а других мусором. Кто дал право и как изменить эти противоречия.
Есть только один путь – вернуться к истине, истолкованной Всевышним, и построить систему отношений на библейских принципах (цитата из Библии: «Возлюби Бога всем своим сердцем… И возлюби ближнего своего как самого себя»). То сеть, построить новую систему устоев в обществе, по отношению к той, по которой сейчас живет человечество – если все человечество хочет выжить и жить в избытке. Для этого необходимо изменить законы и правила, методы и структуры, влияний и ответственности, т.е. того, что установит единую меру между нами как элемент общественно-экономической справедливости.
Нельзя отбирать и завоёвывать, необходимо договориться, создав взаимный интерес – мотивацию к объединению ресурсов (человеческих, природных и т.п.).
Как заинтересовать богатого, чиновника у власти, простого человека поверить, что такое возможно?
Создать на практике солидарную модель, когда богатый, вкладывая в неё капитал, получит свой интерес – приумножение капитала. Чиновник, принимая законы и управляя бюджетом, выделит средства на социальные программы – получив за это достойное вознаграждение в виде % от оборота. Простые люди организовавшись, получат рабату и продукцию для своего потребления. И всё это взаимосвязано. И всё это в рамках закона. И всё это на несколько лет вперёд. То есть стабильность, о которой все мы все мечтаем на протяжении последних десятилетий.
Люди увидят, что солидарно и мирно можно решать проблемы, путем солидарной договоренности – компромисса, получая при этом свой интерес.
Солидаризм – когда каждый лидер своего и оно действуют Со- обща, вместе для достижения своей цели, а цель одна – строительство нашего общего дома (населённого пункта, страны, планеты) для безопасной и счастливой жизни в нём.
Солидаризм – когда мы научились доверять друг другу, верить в слова – подтверждая их делами. Принимать совместно решение и нести ответственность как соучастники сделанного.
Солидаризм состоит из трёх правил:
- Содействовать (действовать, научить, быть);
- Сотворить (творить, сделать, реализовать);
- Соучаствовать (знать, иметь, отвечать).
Народная мудрость нас учит быть вместе, творить для всех, становиться всем миром. Так почему же у каждого «Я» на первом месте, и это «Я» не хочет верить другому «Я»? Да потому, что в мире было и есть много обмана и соблазна, от которого очень сложно избавиться.
Поэтому авторы и предлагают, создать эту систему в Украине и показать её всему миру, чтобы остальные взяли её себе как пример. Ленин писал, что коммунизм можно построить в одной отдельно взятой стране, и это было сделано. Так почему же мы не можем в Украине создать Солидаризм и предложить его миру.
Солидаризм строится на частной собственности при обязательном соблюдении прав и свобод, каждой личности, которая их свободно предлагает в систему, где вместе с другими такими же сособственниками и лидерами, будет делаться общее дело. Право выбора, воли мы должны оставить как божественные законы личности. А мы знаем, что каждая личность это лидер потому, что в нём часть Бога и каждый из нас имеет от Него таланты.
Вы вправе спросить о примерах солидаризма. Мы привёдём несколько:
1. Бюджет страны – это солидарная модель, где все через установленные законов, платят налоги и потом эти налоги перераспределяются в интересах людей. Другой вопрос, как и кем.
2. Пенсионный фонд – это солидарная система, при которой человек работая, перечисляет часть своего заработка в Фонд, а потом получает при выходе на пенсию из Фонда средства на жизнь – пенсию. Они также имеют разную структуру, но суть остаётся.
3. Военная служба – солидарная система защиты страны, где все участвуют, когда война. При этом во многих странах это обязанность всего или части населения страны.
4. Страхование – это солидарная система имущественной ответственности всех перед членом системы, у которого наступил страховой случай.
5. ООН – солидарная международная система отношений между странами (Совет безопасности, Всемирная организация охраны здоровья, Всемирная организация охраны культурных ценностей, Всемирная организация образования, Международная организация труда, система населённых пунктов «Хабитат» и многое другое).
6. Международный олимпийский комитет – солидарная система спорта в мире.
И таких примеров мы можем привести ещё много.
Принимая во внимание, что все распри как в семье, государстве и между государствами происходят в основном при перераспределении природных ресурсов или богатств, мы не можем в Украине построить новое общество без узурпации собственности. Однако перераспределение собственности приводит, как правило, к войне.
У нас есть несколько вариантов:
- отобрать собственность;
- частично забрать собственность;
- окончательно перераспределить собственность (государственную);
- смешанные институты собственности через договора;
- внедрить солидарную модель формирования собственности.
Принимая во внимание вышеизложенное, осознавая все негативные последствия после очередного силового сценария перераспределения народных богатств, наш коллектив предлагает многонациональному украинскому народу мирный путь формирования новой системы солидарно-социального общества.
Осознавая, что Украина предложит миру новую модель общественных отношений, которая будет сформирована на МЕРЕ и МИРЕ, мы предлагаем следующую парадигму развития для Украины:
1. С целью сохранения Украины как единого государства мы предлагаем разным по идеологии партиям, конфессиям объединить свои усилия в строительстве «Храма Тысячелетия Крещения Руси». Как первый шаг к осознанию, что все мы являемся клеточками одного тела называемого Украиной.
2. В связи с тем, что Украина добровольно в 1994 году отказалась от третьего в мире ядерного потенциала, мы предлагаем объявить Украину государством Миротворцем, то есть Домом Мира. Таким образом, получив статус Миротворца, мы снимем все трения в обществе, по вопросам вступления в какие бы то ни было военные союзы. При этом поменяется доктрина армии с непонятной на миротворческую.
3. Внедрение солидарно-социальной бюджетной системы во исполнение статьи 95 Конституции Украины при создании Единого бюджетного счёта исключительно для всех граждан Украины, в которой они принимают участие на протяжении всей жизни позволит поставить точку над бедностью в Украине. Так по предложенной системе происходит перераспределение от 20 до 50% всех поступлений в бюджет между всеми гражданами Украины поровну. Как в человеческом организме, как в природе, как зделал Творец.
4. Замена существующей налоговой системы – на солидарно-социальную налоговую систему позволит оживить деловую активность в Украины и выведет более 90% экономики на свет из тени. Мы предлагаем заменить все существующие налоги – двумя: 5% налогом на имущество и 5% налог с оборота.
5. Осознавая, что одним из главных условий развития любой экономики является создание рабочих мест, мы предлагаем внедрить новый подход к созданию и поддержки формирования в государстве новых рабочих мест для граждан Украины. Для этого мы предлагаем внедрить проект «Национальный солидарно-социальный фонд труда» - система создания рабочих мест во всех отраслях экономики и социальной жизни посредством их дальнейшей продажи между участниками через 10% отчислений от зарплаты, а также при обязательном отраслевом нормирование труда в себестоимости продукции, солидарной потреблении и перераспределении товаров и услуг системы между её участниками, а также взаимных гарантиях и дополнительных доходах.
Мы не сказочники, а те, кто:
- осознал, что без веры в Творца и исполнении его наставлений, которые выражены в действиях;
- изучил тысячелетний опыт развития человечества и все системы формирования государственности, и функционирования государственных систем, а также процессы перераспределения общественных благ;
объединив Божьи наставления с этими знаниями, адоптировав их с индикаторами ООН, синергировав эти знания предлагаем их Вам…
Для того чтобы что либо начать – необходимо желания. У нашего коллектива оно есть и мы начали движение по формированию в Украине солидарно-социальной системы управления государством. Что нужно от Вас – желание, во-первых, определиться поддерживаете Вы это, во-вторых, определить свое место в этом движении и начать движение. Наш коллектив отрыт для каждого – мы готовы делиться своими знаниями и учиться новому.
С чего начинаем – с образования, а также получения практических знаний.
Интерес двигает прогресс и именно через бюджет и работу, выражается, наибольший интерес всех людей.
Солидаризм – это когда лидеры (каждый из нас) с разными талантами, способностями, возможностями смогут реализовать свою миссию, через раскрытие талантов, заявив, что он есть на земле вместе с другими людьми.
Солираризм – это система, которая позволит каждому иметь доступ к ресурсам и средствам, что позволит каждому обеспечить социальные гарантии: получить качественное медицинское обслуживание, образование, работу или собственный бизнес, используя и защищая свою собственность (на право жизнь и питание, на труд, на имущество, на личные неимущественные права, на образование и культуру, другое), а также на многие другие права и свободы человека, вместе с другими равными.
Солидаризм – это система, которая возродит патриотизм к Родине и желание не виртуально через каких бы то ни было представителей участвовать в формировании и управлении государством предусмотренной статьей 38 Конституцией Украины, а непосредственно каждым брать добровольно участие осознавая коллективную ответственность.
СОЛИДАРИЗМ - новая планетарная идеология, которая базируется на частной собственности, системе демократических либеральных ценностей развитого мира с максимально свободной социальной направленностью, божественной духовностью развития каждого для всех и всех для каждого сопоставимого с Законами и Заповедями бытия, которая содействует, сотворит и соучаствует для нас во имя жизни.
Алилуйя! и Аминь!
Хочешь узнать больше, пиши:
Александр Пастушенко
pastual@gmail.com
Олег Галенко
oleggalenko@gmail.com
«СОЛИДАРИЗМ»
Человечество живёт в эпоху великих перемен, которые сопровождаются кризисными явлениями мирового характера.
Мы все ставим себе вопрос: - «Что происходит с человечеством на протяжении последних 100 лет и что ждёт нас дальше?».
Мы видели несколько мировых воин и революций, рассвет и падение мировых империй, формирование и распад общественно-экономических моделей развития, всплеск научной мысли, падение нравственности и духовности, влияние созданных нами законов и правил на сознание человека, а также много других элементов нашего развития и падения.
Кто-то скажет, что это жизнь и так должно быть, потому что мы развиваемся, и всё идёт по спирали.
Сегодня можно уже дать оценку многим составляющим наших общественно-экономических отношений и посмотреть практически, какие они принесли нам плоды, а также решить вопрос – подходят ли они нам в дальнейшем.
Рассмотрим три основных элемента: капитализм, социализм и коммунизм.
«Капитализм» - название произошло от слова «капитал».
«Социализм» - название произошло от слова «социум».
«Коммунизм» - название произошло от слова «коммуна».
Смысл и содержание всем нам понятен, а вот что может быть дальше.
Неужели мы откажемся от принципов собственности, развития, справедливости для всех и каждого?
Мы должны взять всё самое лучшее от уже имеющегося и объединив, создать новое. А как же назвать это новое? Капсоциокомизм, Капитосоциокомузм, Социокапитизм, и так далее.
Автор думает, что в этом должна быть соль, которая всем даёт жизнь и такой вариант есть – это «Солидаризм». Соль и Дар, Со Лидеры, Солидно и дальше можно продолжать.
Как корабль назовёшь, так он и поплывёт.
Последние христианские божьи заповеди говорят о любви к Богу и своему ближнему, как к самому себе. Бог сотворил Землю и нас, определил нам законы справедливости, дал каждому миссию, сроки и таланты для служения миру. Мы же всё перевернули так, как нам удобно и считаем, что всё хорошо. А если присмотреться, то так ли на самом деле хорошо? Все ли люди довольны жизнью?
Каждая религия и идеология говорит о равенстве, справедливости, хорошей жизни, которую мы обязательно увидим не сейчас, так в будущем, в раю или следующей жизни. Нас призывают верить, убеждают в том, что будет лучше, но вновь нет меры и справедливости, а если и есть, то у каждого своя. Через это возникают постоянные конфликты, войны, катастрофы и другие наши беды.
Мы практически создали, механизм самоуничтожения и скоро будем иметь результат.
В «Книгах жизни», что даны нам Богом через пророков говориться о жизни, которая нас ждёт в конце времён, что она прекрасна, справедлива, красива и для всех.
Мы все на уровне сознания и подсознания стремимся к этой цели, и каждый из нас строит её для себя. Но при этом только для себя и своих близких, забывая о других рядом живущих. Наше безразличие стало планетарной бедой. Как нам вернуть чувства, ответственность не только за себя, своих близких, но и за окружающих нас мир, который вокруг нас.
Только солидарно, только вместе, через меру, мораль и мир в нашей жизни можно что-то наладить и создать. Полюбить можно равного, а как это сделать, если в мире сплошное неравенство. А оно возникло потому, что одни забрали себе права, а другим оставили одни обязанности. Одни считают себя избранными, а других мусором. Кто дал право и как изменить эти противоречия.
Есть только один путь – вернуться к истине, истолкованной Всевышним, и построить систему отношений на библейских принципах (цитата из Библии: «Возлюби Бога всем своим сердцем… И возлюби ближнего своего как самого себя»). То сеть, построить новую систему устоев в обществе, по отношению к той, по которой сейчас живет человечество – если все человечество хочет выжить и жить в избытке. Для этого необходимо изменить законы и правила, методы и структуры, влияний и ответственности, т.е. того, что установит единую меру между нами как элемент общественно-экономической справедливости.
Нельзя отбирать и завоёвывать, необходимо договориться, создав взаимный интерес – мотивацию к объединению ресурсов (человеческих, природных и т.п.).
Как заинтересовать богатого, чиновника у власти, простого человека поверить, что такое возможно?
Создать на практике солидарную модель, когда богатый, вкладывая в неё капитал, получит свой интерес – приумножение капитала. Чиновник, принимая законы и управляя бюджетом, выделит средства на социальные программы – получив за это достойное вознаграждение в виде % от оборота. Простые люди организовавшись, получат рабату и продукцию для своего потребления. И всё это взаимосвязано. И всё это в рамках закона. И всё это на несколько лет вперёд. То есть стабильность, о которой все мы все мечтаем на протяжении последних десятилетий.
Люди увидят, что солидарно и мирно можно решать проблемы, путем солидарной договоренности – компромисса, получая при этом свой интерес.
Солидаризм – когда каждый лидер своего и оно действуют Со- обща, вместе для достижения своей цели, а цель одна – строительство нашего общего дома (населённого пункта, страны, планеты) для безопасной и счастливой жизни в нём.
Солидаризм – когда мы научились доверять друг другу, верить в слова – подтверждая их делами. Принимать совместно решение и нести ответственность как соучастники сделанного.
Солидаризм состоит из трёх правил:
- Содействовать (действовать, научить, быть);
- Сотворить (творить, сделать, реализовать);
- Соучаствовать (знать, иметь, отвечать).
Народная мудрость нас учит быть вместе, творить для всех, становиться всем миром. Так почему же у каждого «Я» на первом месте, и это «Я» не хочет верить другому «Я»? Да потому, что в мире было и есть много обмана и соблазна, от которого очень сложно избавиться.
Поэтому авторы и предлагают, создать эту систему в Украине и показать её всему миру, чтобы остальные взяли её себе как пример. Ленин писал, что коммунизм можно построить в одной отдельно взятой стране, и это было сделано. Так почему же мы не можем в Украине создать Солидаризм и предложить его миру.
Солидаризм строится на частной собственности при обязательном соблюдении прав и свобод, каждой личности, которая их свободно предлагает в систему, где вместе с другими такими же сособственниками и лидерами, будет делаться общее дело. Право выбора, воли мы должны оставить как божественные законы личности. А мы знаем, что каждая личность это лидер потому, что в нём часть Бога и каждый из нас имеет от Него таланты.
Вы вправе спросить о примерах солидаризма. Мы привёдём несколько:
1. Бюджет страны – это солидарная модель, где все через установленные законов, платят налоги и потом эти налоги перераспределяются в интересах людей. Другой вопрос, как и кем.
2. Пенсионный фонд – это солидарная система, при которой человек работая, перечисляет часть своего заработка в Фонд, а потом получает при выходе на пенсию из Фонда средства на жизнь – пенсию. Они также имеют разную структуру, но суть остаётся.
3. Военная служба – солидарная система защиты страны, где все участвуют, когда война. При этом во многих странах это обязанность всего или части населения страны.
4. Страхование – это солидарная система имущественной ответственности всех перед членом системы, у которого наступил страховой случай.
5. ООН – солидарная международная система отношений между странами (Совет безопасности, Всемирная организация охраны здоровья, Всемирная организация охраны культурных ценностей, Всемирная организация образования, Международная организация труда, система населённых пунктов «Хабитат» и многое другое).
6. Международный олимпийский комитет – солидарная система спорта в мире.
И таких примеров мы можем привести ещё много.
Принимая во внимание, что все распри как в семье, государстве и между государствами происходят в основном при перераспределении природных ресурсов или богатств, мы не можем в Украине построить новое общество без узурпации собственности. Однако перераспределение собственности приводит, как правило, к войне.
У нас есть несколько вариантов:
- отобрать собственность;
- частично забрать собственность;
- окончательно перераспределить собственность (государственную);
- смешанные институты собственности через договора;
- внедрить солидарную модель формирования собственности.
Принимая во внимание вышеизложенное, осознавая все негативные последствия после очередного силового сценария перераспределения народных богатств, наш коллектив предлагает многонациональному украинскому народу мирный путь формирования новой системы солидарно-социального общества.
Осознавая, что Украина предложит миру новую модель общественных отношений, которая будет сформирована на МЕРЕ и МИРЕ, мы предлагаем следующую парадигму развития для Украины:
1. С целью сохранения Украины как единого государства мы предлагаем разным по идеологии партиям, конфессиям объединить свои усилия в строительстве «Храма Тысячелетия Крещения Руси». Как первый шаг к осознанию, что все мы являемся клеточками одного тела называемого Украиной.
2. В связи с тем, что Украина добровольно в 1994 году отказалась от третьего в мире ядерного потенциала, мы предлагаем объявить Украину государством Миротворцем, то есть Домом Мира. Таким образом, получив статус Миротворца, мы снимем все трения в обществе, по вопросам вступления в какие бы то ни было военные союзы. При этом поменяется доктрина армии с непонятной на миротворческую.
3. Внедрение солидарно-социальной бюджетной системы во исполнение статьи 95 Конституции Украины при создании Единого бюджетного счёта исключительно для всех граждан Украины, в которой они принимают участие на протяжении всей жизни позволит поставить точку над бедностью в Украине. Так по предложенной системе происходит перераспределение от 20 до 50% всех поступлений в бюджет между всеми гражданами Украины поровну. Как в человеческом организме, как в природе, как зделал Творец.
4. Замена существующей налоговой системы – на солидарно-социальную налоговую систему позволит оживить деловую активность в Украины и выведет более 90% экономики на свет из тени. Мы предлагаем заменить все существующие налоги – двумя: 5% налогом на имущество и 5% налог с оборота.
5. Осознавая, что одним из главных условий развития любой экономики является создание рабочих мест, мы предлагаем внедрить новый подход к созданию и поддержки формирования в государстве новых рабочих мест для граждан Украины. Для этого мы предлагаем внедрить проект «Национальный солидарно-социальный фонд труда» - система создания рабочих мест во всех отраслях экономики и социальной жизни посредством их дальнейшей продажи между участниками через 10% отчислений от зарплаты, а также при обязательном отраслевом нормирование труда в себестоимости продукции, солидарной потреблении и перераспределении товаров и услуг системы между её участниками, а также взаимных гарантиях и дополнительных доходах.
Мы не сказочники, а те, кто:
- осознал, что без веры в Творца и исполнении его наставлений, которые выражены в действиях;
- изучил тысячелетний опыт развития человечества и все системы формирования государственности, и функционирования государственных систем, а также процессы перераспределения общественных благ;
объединив Божьи наставления с этими знаниями, адоптировав их с индикаторами ООН, синергировав эти знания предлагаем их Вам…
Для того чтобы что либо начать – необходимо желания. У нашего коллектива оно есть и мы начали движение по формированию в Украине солидарно-социальной системы управления государством. Что нужно от Вас – желание, во-первых, определиться поддерживаете Вы это, во-вторых, определить свое место в этом движении и начать движение. Наш коллектив отрыт для каждого – мы готовы делиться своими знаниями и учиться новому.
С чего начинаем – с образования, а также получения практических знаний.
Интерес двигает прогресс и именно через бюджет и работу, выражается, наибольший интерес всех людей.
Солидаризм – это когда лидеры (каждый из нас) с разными талантами, способностями, возможностями смогут реализовать свою миссию, через раскрытие талантов, заявив, что он есть на земле вместе с другими людьми.
Солираризм – это система, которая позволит каждому иметь доступ к ресурсам и средствам, что позволит каждому обеспечить социальные гарантии: получить качественное медицинское обслуживание, образование, работу или собственный бизнес, используя и защищая свою собственность (на право жизнь и питание, на труд, на имущество, на личные неимущественные права, на образование и культуру, другое), а также на многие другие права и свободы человека, вместе с другими равными.
Солидаризм – это система, которая возродит патриотизм к Родине и желание не виртуально через каких бы то ни было представителей участвовать в формировании и управлении государством предусмотренной статьей 38 Конституцией Украины, а непосредственно каждым брать добровольно участие осознавая коллективную ответственность.
СОЛИДАРИЗМ - новая планетарная идеология, которая базируется на частной собственности, системе демократических либеральных ценностей развитого мира с максимально свободной социальной направленностью, божественной духовностью развития каждого для всех и всех для каждого сопоставимого с Законами и Заповедями бытия, которая содействует, сотворит и соучаствует для нас во имя жизни.
Алилуйя! и Аминь!
Хочешь узнать больше, пиши:
Александр Пастушенко
pastual@gmail.com
Олег Галенко
oleggalenko@gmail.com
Подписаться на:
Сообщения (Atom)